Субстантивованим називається прикметник, який став іменником, і відповідає на запитання не «який?», а «хто?/що?», наприклад: вартовий, черговий, військовий.
Субстантивовані прикметник можуть бути повної та неповної субстантивації.
Прикметники повної субстантивації (іменники прикметникової форми) завжди вживаються у ролі іменника.
Наприклад: учительська, тренерська (кімната), лісничий (людина) тощо.
Прикметники неповної субстантивації можуть паралельно вживатися як у ролі прикметника, так і в ролі іменника.
Прикметники повної субстантивації (іменники прикметникової форми) завжди вживаються у ролі іменника.
Наприклад: учительська, тренерська (кімната), лісничий (людина) тощо.
Прикметники неповної субстантивації можуть паралельно вживатися як у ролі прикметника, так і в ролі іменника.
Наприклад: хворий, бідний, рідний, старий
Але - на відміну від російської, українська мова не любить субстантивованих прикметників.
Замість них послуговуємося іменниками:
Трудящийся - РОБІТНИК, ПРАЦІВНИК, ТРУДАР
Отдыхающий - ВІДПОЧИВАЛЬНИК
Желающий - ОХОЧИЙ
Командующий — КОМАНДУВАЧ
Заведующий — ЗАВІДУВАЧ
Военный — ВІЙСЬКОВИК
Пожарный — ПОЖЕЖНИК
Ученый — НАУКОВЕЦЬ
Поліцейський — ПОЛІЦІЯНТ
Замість субстантивованих прикметників поліцейський, вартовий, черговий, військовий правильніше вживати відповідні іменники - ПОЛІЦІЯНТ, ВАРТОВИК, ЧЕРГУВАЛЬНИК (ЧЕРГОВЕЦЬ), ВІЙСЬКОВИК.
До речі, прикметник, який характеризує щось, що має стосунок до поліції, правильно писати ПОЛІЦІЙНИЙ, а не «поліцейський» - напр.: ПОЛІЦІЙНИЙ ВІДДІЛОК, ПОЛІЦІЙНИЙ КОМІСАР тощо. Слово «поліцейський» - це зросійщення, калька з рос. «полицейский».
Тут ще немає коментарів