Іноді доводиться чути виправдання суржикомовних (здебільшого - зі східних реґіонів): "Це не суржик! Це наш діалект!"
Ні, шановні! Це - суржик!
І ось чому:
Діалект – це місцевий різновид УКРАЇНСЬКОЇ мови. Простіше кажучи - це ті слова, фрази та граматичні конструкції, які використовують у своєму мовленні жителі різних куточків України поряд з літературними. Ці слова є українськими, вони підпорядковуються загальним правилам української мови, навіть іноді стають нормою літературної мови.
Наприклад (волинський діалект)
"Піди на город, посмикай страпизяки"
"Посадовила нюхтики - такі гарні квітки!"
Тут бачимо реґіональні діалектні слова
Страпизяки - бур'яни, лабузиння
Нюхтики - нагідки (квіти)
Ці слова є українськими, сформувалися в українському мовному оточенні, але мають певну реґіональну відмінність.
Суржик – це штучна мішанина двох мов, утворена без логічних підстав і нормування. В разі суржику слова не є українськими, це просто взяті "як є" слова з іншої мови, якими замінюються питомо українські слова.
Приклад суржику:
-
Нема дєньог в кошільку
-
На чєдраку в нас є криси
-
Ітак, що я хочу сказать
-
Купили вчора ткань на скатєрть, но вона така плотна
Тут бачимо просто заміну українських слів російськими, без будь-якої потреби, системи, правил тощо
Тобто, замість слів "гроші", "гаманець", "горище", "пацюк (щур), "отже", "тканина", "обрус", "цупкий" - просто вставлено російські слова "як є"...
Тут ще немає коментарів